Ух, братцы, насколько я помню, история эта началась с того, что я решил закинуть себя на закладки. Давненько уже я думал о том, чтобы попробовать наркоту, но все никак не решался. И тут, однажды, пошла жара. Я сидел с друзьями, болтали, как обычно, а потом один из них достал свою ешку и закинул. Кажется, он понял, что я нерешительный, и решил меня покатать. Ну, я был не против, весьма любопытно было узнать, какое это ощущение - попробовать наркоту. Да, братцы, это была самая безумная и одновременно сумасшедшая прокачка моей жизни.
Так вот, я взял товар на точке у наркопритона. Банально, но что поделаешь, когда хочется ощутить настоящий кайф? Я отдал деньги, а взамен мне вручили небольшую пакетищу с закладками. Я решил закинуться сразу, чтобы не отстать от компании, а в итоге оказался на седьмом небе от счастья.
Все началось с того, что я почувствовал легкое покалывание по всему телу. Казалось, будто я плаваю в облаках. В моей голове начали прыгать искры, и я почувствовал непобедимую эйфорию. Я чувствовал, что вокруг меня происходит что-то непонятное, но все было так прекрасно, что я забыл о своих сомнениях и просто наслаждался моментом.
Что ж, вот я и в действии. Я стал дутым кэком, который не мог остановиться. Я начал приседать на ухо, говорить без остановки о том, как здорово быть на экстази. Мы разбили стол на куски, чтобы принять наше воображаемое королевство, и стали смеяться, как дети. Кто-то из друзей достал закартоненную трубу и начал курить ее, а я, без раздумий, подался за ним. Кто бы мог подумать, что этот дымок может так сильно вдохновить и затащить.
Итак, закладки закончились, но наша мания продолжалась. Мы решили пойти на разведку и найти еще наркоту. Хотя все это было опасно, я был лишен разума и позабыл о последствиях. Мы отправились в опасный район, где находился наркопритон.
В конечном итоге, купили мы все, что хотели - марихуану, экстази и даже дутый крэк. Мы стали настоящими наркоманами, совершенно не заботясь о том, что с нами будет в будущем. Наша жажда приключений привела нас к еще большим опасностям.
А теперь давайте поговорим о моей некрасивой подруге. Хотя вид этого слова может вызывать недоумение, но это мой выбор, и я остаюсь верным своим принципам. Мы познакомились на одной из вечеринок, где я был в состоянии наркотического опьянения. Несмотря на ее внешний вид, я был очарован ее манерами и умом.
Мы начали встречаться и общаться все чаще. Недолго думая, я решил сделать ей предложение. Конечно, в нашем обществе многие считали нашу свадьбу странной и неправильной, но я верил в свое решение и не собирался менять его.
Спору нет, наша жизнь была далека от обычной и предсказуемой. Мы продолжали употреблять наркоту и проводить свои дни в наркотическом тумане. Но даже в этом состоянии я не мог не видеть, какая она была замечательной. |
Когда я был рядом с ней, я чувствовал себя настоящим королем. Быть влюбленным наркоманом было самым сумасшедшим и непредсказуемым путешествием в моей жизни. Время от времени я задумывался о последствиях нашего образа жизни, но каждый раз я выбирал ее и наш наркотический мир. Мы были безумно счастливы и невероятно связаны друг с другом, даже если это означало погружение в темный мир наркотиков.
Так что, братцы, если вы думаете, что все наркоманы - обычные бомжи, то я вас разочарую. Мы можем быть кем угодно, даже жениться на некрасивой подруге. Но помните, что это опасно и непредсказуемо. Никогда не знаешь, где закончится этот путь, и стоит ли он того.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...